Где-то тут, короче.

@темы: О жизни

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Сегодня этому дневнику 15 лет.
Невеселый ДР, но ради вехи - пусть будет.

@темы: О жизни

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

воскресенье, 08 мая 2022 в 22:25

Пишет What can i do:

воскресенье, 08 мая 2022 в 21:49

Пишет [J]Мирцам[/J]:

— Довго не бачились!
Крила склади, посидь.
Що там? Які новини, брате?

— Як завше: світ ловив мене, та не впіймав.
Любов виникає з любові, але…
Болю багато.

— Нам не звикати.

читати далі

— Ти маєш знати:
Твій заповіт виконують.
Дослівно. Затято.
Кличуть пророком.

— А втрати?

— Страшні, але не даремні.
Там, попри грім і дим,
Навіть кухонна шафка, тримається за свій дім.
Дух не зламати.

— Добре це знати.

— А тут що нового, брате?

— Все, як завжди. Мирно.
Новиприбулих багато.
Але їм тут добре. Більше немає лихих сусідів, щоб потерпати.

Спокій, любов, тільки й чекати,
Коли на землі — на нашій —
Буде вже свято.

— Але ж недовго вже, брате?

— Так. Скоро стане і там
Дихати найвільніше.

Біль віддадуть катам.
Смерть — ворогам.
Буде кінець сльозам.

Знаю достоту — нам
Звідси згори видніше.

(с) Oleksandra Orlova

---

Мурал в Праге.

Украинская девочка прячет под флагом Украины американского Микки Мауса, польских Болека и Лелека, шведского Муми-тролля, немецкую пчелку Майю, чешского Кротика и французского Обеликса, и еще пса Битцера из "Барашка Шона".

Очень символично. И сильно.

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Най буде й тут.

Відполіровано трохи.

Мабуть, трохи виправлю початковий варіант, бо щось мені зовсім не хочеться дечого залишати в тексті... Зокрма вставку російською мовою, бо мішати дві мови в одному вірші якось трохи не туди.

Епіграф

Ні, Ганно, ні! Аби лиш не з Москвою.
Хай Україну чаша ця мине.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
бо ті сплюндрують, а вона ковтне.

Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар.

Був Київ стольний. Русь була святою.
А московити — Русь уже не та.
У них і князя звали Калитою, —
така страшна захланна калита!

Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел — двоглавий. Юрій — довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине!

Ліна Костенко.

Ні, не минула. Вісім довгих років
Точилась кров'ю рана та сира,
Що підло, зневажаючи ганьбою,
Росія Україні нанесла.

Але в тім пеклі, в тих пекельних муках,
Де гинули захисники АТО
Ковалися сокири - ті, що "Буки"
Рубають на небіжчицьке пальто.

Та підлого ганебного удару -
Донбасу й Криму, що їх забрала
Москва - їй виявилось мало.
Вона війною знов до нас прийшла.

І знову - "Гради", "Буки", "Іскандери",
Винищувачі й інші тралялІ
Стріляють на всі боки, як мегери,
Йдучи по нашій, по святій землі.

По мирних цілях, по жилих кварталах
Вчорашній "брат" - най до чортів іде!
З мовчазної байдужої ухвали
Свого суспільства гатить - аж гуде.

Та не надійся, вороже проклятий,
Що кара за насильство обмине.
Пліч-о-пліч проти вас встають солдати.
І мирні мешканці, ЦИГАНИ! Айнане.

Весь світ співає з нами "Ще не вмерла"
І ми тримаєм стрій. І навіки.
Останнім подихом, життям, останнім нервом,
Бо ми - нащадки славних козаків.

Бо кров'ю кожен шмат землі политий -
Всіх наших пращурів, дідів, батьків, братів.
Ми - не здамося. Вистоїм. Неситий
Бункерний дідько згине й поготів.

І нахуй підуть кораблі і танки,
Бо в бомбосховищах співають разом гімн.
Ми - разом з цілим світом. З нами правда.
Не переможуть нас. Ми стоїмо на тім.

****
Я згадувала сто разів щоночі
Того вірша. Якщо і не мине
Вкраїну чаша та - сказати хочу:
"Подавиться, тварюка, як ковтне".

2.03.2022р.

@темы: Моё, Стихи

---

*
І прийде час – по всій Землі розквітнуть маки,
І заспівають кобзарі пісні про Харків,

І на відновленій ріллі життя воскресне,
І всі чужинські кораблі зламають весла.

Тоді відновиться Закон – і, попри втому
Святий Небесний легіон піде додому,

І стане плугом автомат, а небо – синім,
І в грунт останній окупант впаде насінням,

І прямо з раю навпростець повз степ і кручі
Крізь море соняхів Творець прийде до Бучі.

І вийде мати за село назустріч сину,
І будуть правда, і любов, і Україна.

(с)Артем Сенчило

@темы: И не только мое..., Стихи

---

понедельник, 14 марта 2022 в 19:24

Пишет AnchorPoint:

понедельник, 14 марта 2022 в 18:42

Пишет Mister_Key:

Я — Охтирка.
Майже знищена, з розбитою ТЕЦ.
Мені страшно, холодно, боляче й гірко.
Та морок — ніщо проти вогню ваших сердець.
Я — Чернігів.
Поранений ворожими бомбами.
Але я показую не на мигах,
як російські окупанти стають органічним добривом.
Я — Харків.
Уже не пам’ятаю, як спати в ліжку.
На мене сипляться ракети крилаті.
Але про мій безкінечний опір колись напишуть книжку.
Я — Житомир.
У мене тут розбили лікарні і чомусь пологовий.
Але вусатий дядько на блокпосту поправляє комір,
він був на Світлодарці і не схибить, стріляючи в ворога.
Я — Львів.
Живу, пахну кавою і приймаю біженців.
Додаю трохи радості до тривожних снів.
Намагаюсь бути гостинним, усміхненим, ніжним.
Я — Тернопіль.
У мене все добре, допомагаю, чим можу, всім.
Раджу вірити в Армію, молитись і зберігати спокій.
І часом німію від того, як зараз багато у людях відваги й краси.
Я — Маріуполь.
Суне орда. Але твердо стоять найсміливіші в світі воїни.
Батько поклав на тіло вбитого Росією підлітка руки.
Господи, вороги ж горітимуть у пеклі за кожного!
Я — Київ.
Волонтерю, дивуюсь порожнім вулицям, ховаюся у метро.
Кілька разів на день сирена, аж захлинається, виє.
Але я стою. І стоятиму. Як тік, так і далі тектиме Дніпро.
Я — Дніпро.
До мене везуть поранених: традиційно шпиталь і Мечка.
Я знаю: у боротьбі зі злом завжди переможе добро.
Тому і далі спокійно збираю ліки, кров і теплі речі.
Я — Одеса.
У мене, знаєте, протитанкові їжаки кошерні.
Росіє, я б не радила тобі потикатися сюди, якщо чесно.
Хоча толоки збираються і роблять запаси коктейлів.
Я — Миколаїв.
Ворог вовтузиться, захопити робить спроби.
Але я сміюсь їм в обличчя. Я тримаюсь.
І «навчання» в Кульбакиному їм точно стануть уроком.
Я — Енергодар.
Вони навіщось воюють із атомною станцією.
Боже, визнай, коли ти селив на землі цих почвар,
то був дуже втомлений, злий і зовсім вимкнув раціо.
Я — Крути.
Трохи понад століття тому тут перемогли червоноармійці.
Ось знову була з росіянами потужна заруба.
Й українцям вдалося дуже добре помститися.
Я — Херсон.
Мене захопив ворог. І намагається подолати.
Мені лячно, серце б’ється швидко, але в унісон
із чоловіком, що тримає прямо перед загарбником український прапор.
Я — Україна.
У мене розбиті аеропорти, будинки й велика Мрія.
Я — той чоловік, що зупиняє танки, та бабця, що кричить про насіння.
Я — породілля, яка лежить у бомбосховищі і чує перший крик сина.
Мені болить втрачати Героїв. Я кожного ховатиму, стоячи на колінах.
Але імперія вже конає. Імперія впаде і зігниє.
А люди мої, мов двожильні. Такі вміють любити. І перемагають у війнах.
©️ Nastka Fedchenko

@темы: И не только мое..., Стихи

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Живы, целы.
Ночь перебыли в подвале, под утро разошлись по домам.
Сейчас вот с соседкой спустились туда, немного порядки там понаводили.
Уф.

Сохраняем спокойствие и держим строй.
Слава Украине!

@темы: О жизни

---

Кошка, не болей!

Небольшой пост текучки.

Я, чучундра, дотянула до последнего, думала "ковидной тысячей" оплатить довольно недешевое лекарство для Аргенты. Напомню, она эпилептик, и постоянно на препаратах, предотвращающих приступы жестоких судорог. Но родное государство "обрадовало" - на лекарства потратить эту тысячу могут либо пенсионеры старше 60-ти, либо инвалиды 1-й группы. А я ни то ни другое, вот же ж... Пролетаю, как Фаньере над Парижем, в общем. Ну и дав утром Арьке последнюю порцию лекарства, я почапала по аптекам.

Квест "Купи кошке таблетки".

Первая аптека, "Фармация":
-Здрасьте. А Кеппра есть? Дозировка 500мг.
-Нету.
-А Левицитам?
-Есть, 60 таблеток тыща двести с чем-то там...
-А по скидочной карте?
-Это я сказала вам уже со скидкой.
Это не удивительно, сотрудники аптека давно знают меня в лицо, и что у меня скидка, тоже знают.
-Эмммм... А купить одну-две пластинки можно?
-Нет, у нас действует программа бесплатных лекарств, и неполную упаковку мы потом не продадим. Поищите в коммерческих аптеках.
-Спасибо, я так и думала сделать, просто что у вас это есть и если что, можно придти, только что целую упаковку придется покупать.

Вторая аптека, "БАМ"
-Здрасьте. А Кеппра есть? Дозировка 500мг.
-Есть, упаковка восемьсот с чем-то там гривень.
-Девочки, я ради такого случая раздерибанила копилку, возьмете по 1 гривне, все посчитано, по 100 грн расфасовано.
-Извините, нет.
Ок. Это вообще-то тема для скандала, но мне не до того, мне таблетки нужны. Достаю карточку. Сотрудник:
-У вас рецепт есть?
- Есть.
Достаю, показываю.
-Мы не можем отпустить вам лекарства, у вас рецепт просрочен.
Это в тему того, что терапевт сказала, что на дату рецепта смотрят редко. Ага, конечно же.

Третья аптека вообще пустая стоит - не то съехали ваще, не то на ремонт закрылись. А жаль, большая оптовая аптека, цены всегда чуть ниже, чем по городу.

Четвертая аптека. "Копейка".
-Здрасьте. А Кеппра есть? Дозировка 500мг.
-Есть. А вам сколько нужно? У нас не полная пачка, только четыре пластинки...
- Девушка, я вас обожаю. Сколько?
- Шестьсот с гаком. Рецепт у вас есть?
- Есть.
Достаю рецепт, но не вынимаю из ксивника - виден препарат и видно кому выписан, дата рецепта - за сгибом, не видна.
Мне молча выдают Кеппру, едва взглянув на рецепт.

Фух.
Мораль сей басни такова: плохо быть кошкой с эпилепсией, еще и лекарство очень даже не вдруг продадут.
Ладно, на ближайшее время таблетки для Аргенты у меня есть. К следующему разу надо будет обновить рецепт.

***************************
Несколько дней продолжается свистопляска с доступом к дайрику: отвалились два сайта: дайри и сизнвар (сериалы), и - как отрезало, все попытки соединиться упираются в таймаут ожидания ответа, а дайри хоть коряво и без намеков на дизайн грузит только страницу авторизации, а попытки авторизоваться упираются в тот же таймаут. Переустановка браузера, попытки захода с другого браузера (огнелис), восстановление системы и прочие манипуляции ничего не дали. Хотя все остальное работает, как и раньше. Сериалы нашла на другом сайте, а вот дайрик...
Докопалась до того, что сайт не пингуется, а диагностика сети выдала, что компьютер настроен правильно и дело в каком-то узловом сервере. Может, в провайдере дело?
На следующий день звоню провайдеру. Описываю проблему, мне говорят, что дело, скорее всего в том, что какой-то из серверов заблокирован на законодательном уровне, вот как ВК. Я немного не въехала - а причем тут сериалы? Ответ: блокируются сайты, использующие "облачные" хранилища. Клауд-серверы - кажись. так называется. Попробуйте настройки ВПН поменять, может, это саботает.
Ок.
ВПН у меня стоит один, и ВК через него, что интересно, работает, аж на форсаже. А два поломавшихся сайта там и не задекларированы.
Новый ВПН подыскивать у меня никакого желания не было - они все сейчас платные или условно-бесплатные, заявляющие о необходимости оплаты после пробного периода бесплатности.
Друзья в Телеграме посоветовали поставить Оперу. Если не поможет - то придется сисадмину сдаваться на переусановку Винды, не иначе...
Ставила Оперу, не особо надеясь на результат. Но Опера приятно удивила, с места, без копания в настройках открыла дневники, авторизация без вопросов. Я даже ВПН не включала.
Удивительно. ))

@темы: О жизни, Про Сильву и прочих кошачьих, Текучка

---

07.01.2022 в 10:22

Пишет Хозяйка книжной горы:

7 января 1925 г. в Индии родился Джеральд Даррелл, английский натуралист, писатель, основатель Джерсийского зоопарка и Фонда охраны дикой природы, которые теперь носят его имя. Джеральд был четвертым и самым младшим ребенком английского инженера-строителя Сэмюэля Даррелла. С раннего детства Даррелл обожал животных, а его мать утверждала, что одним из первых его слов было слово "zoo" (зоопарк). После смерти главы семьи в 1928 г. семья вернулась в Англию, а семь лет спустя по совету старшего брата Джеральда -- писателя Лоуренса Даррелла -- перебралась на греческий остров Корфу. Война заставила Даррелла вернуться в Англию, а когда она закончилась, началась карьера Даррелла как натуралиста и писателя. Даррелл собирал информацию о редких и исчезающих видах животных, организовал на собственные средства три экспедиции, которые не принесли ему ни денег, ни славы. Средств к существованию у Даррелла не было, работы тоже. Тогда старший брат посоветовал ему заняться литературной деятельностью, так как "англичане обожают книги про животных". Первый же рассказ Джеральда Даррелла принес ему успех. Всего же им было написано более 30 книг (которые были переведены на десятки языков) и снято 35 фильмов. В 1959 году Даррелл создал на острове Джерси зоопарк, а в 1963 году на базе зоопарка был организован Джерсийский фонд сохранения диких животных. Благодаря Фонду от полного исчезновения были спасены розовый голубь, маврикийская пустельга, обезьяны золотистая львиная игрунка и мармозетка, австралийская лягушка корробори, лучистая черепаха с Мадагаскара и многие другие виды.

@темы: Интересности-любопытности

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Любимое, прекрасное. Позитивное.

Ну раз наступающий год - год Тигра, то святое дело - этот ролик выложить.
Заодно и подновить, старая ссылка сдохла, зато есть новая, и она цветная.

Кинолента "Старый знкомый", 1969 год.
Может, кто и смотрел полностью. Но у меня в памяти ярким пятном - этот отрывок, ставший как бы самостоятельным роликом.
Музыкальный номер на композицию Луи Армстронга "Хэллоу, Долли".




На ютубе есть и черно-белый вариант, но - из "Огонька" 63/64 года, из фильма я че-то не увидела.

запись создана: 29.09.2010 в 18:32

@темы: Песни, Позитив